лапаротомії і 10% — при нагноєнні операційної рани. Іноді ПГЧС утворюється при, здавалося б, цілком сприятливому за­гоєнні рани. Факторами, що сприяють утворенню непо­вноцінного рубця, вважаємо: технічну недосконалість лапаротомного доступу; пригнічення репаративних процесів у ділянці рани; надмірне навантаження на післяопераційний рубець; неправильну оцінку стану пупкового кільця та білої лінії живота. Серединна лапаротомія передбачає виконання розрізу з обходом пупка зліва або справа. Кровотеча з рани білої лінії живота мінімальна, як правило, не потребує зупин­ки, бо анастомозують найдрібніші артеріальні гілки. Проте, обходячи пупок, травмують гілку поверхневої та нижньої надчеревних артерій, які проектуються на 2 і 5 год за цифер­блатом, що потребує здійснення гемостазу шляхом від коагу­ляції до прошивання. При цьому ятрогенно формується сег­мент апоневрозу між фіброзним пупковим кільцем та лінією розрізу, позбавлений достатнього кровопостачання. Після накладення швів поглиблюється ішемія тканин по лінії розрізу, утворюється ще одне «слабке місце» поряд з пупко­вим кільцем. Цей фактор ми вважаємо однією з причин асеп­тичного розходження швів та утворення біляпупкової ПГЧС. Особливо це стосується хворих з ожирінням, у яких, як пра­вило, розширене пупкове кільце, на нього тисне внутрішньо­черевний жир, його розтягує підшкірний жир внизу живота. Ми пропонуємо виконувати серединну лапаротомію в такий спосіб. До операції визначаємо ступінь розширення пупково­го кільця. Шкіру та підшкірну основу розсікаємо по білій лінії живота з обходом пупка зліва. Здійснюємо гемостаз, в рані відпрепаровуємо шкіру пупка від фіброзного кільця на 0,8 см по контралатеральному краю. Апоневроз розрізаємо по білій лінії живота через середину фіброзного кільця, продовжуючи розріз вниз у міру потреби. Лапаротомну рану зашиваємо по­шарово. На апоневроз і дві половини розсіченого фіброзно­го кільця накладаємо вузлові шви. Тонкою лігатурою фіксуємо пупок праворуч від лінії швів. Рану дренуємо. Після операції застосовуємо оригінальний дисциплінуючий корсет для живота.

За період з 1998 по 2000 р. з використанням цієї методи­ки оперовані 47 хворих. У 2 хворих виникла ПГЧС внаслідок нагноєння рани, у 2 - нагноєння та евентрація, у 43 пацієнтів рана загоїлася без ускладнень. Хворі оглянуті через 3 роки. Некрозу шкіри пупка, рубцевої деформації не було.

Отже, застосування запропонованого методу трансанулярної лапаротомії дає можливість уникнути ішемії апонев­розу біляпупкової ділянки; ятрогенного утворення ще одного «слабкого місця» черевної стінки; забезпечує виконання пла­стики розширеного пупкового кільця; при розходженні швів апоневрозу полегшує виконання алопластики.

КЛІНІЧНА ХІРУРГІЯ. -2003. - №11